“Стандарт” проти клінічного мислення: чому пацієнти можуть померти за правилами

Ольга Голубовська, лікар-інфекціоніст, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України

Міністерство охорони здоров’я затвердило наказ №1044 «Про затвердження Стандарту «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги». Документ ще на етапі підготовки викликав серйозні зауваження професійної спільноти.

Критерії госпіталізації потрібні. Необґрунтоване стаціонарне лікування створює зайві витрати і може шкодити пацієнтові. Ніхто з лікарів цього не заперечував. Мова йшло про інше: критерії мають допомагати лікарю, а не зв’язувати руки, коли він відповідає за життя людини.

Остаточний наказ так і не дав чіткої відповіді. Це інструмент підтримки клінічного рішення чи механізм обмеження доступу до стаціонару?

Жоден перелік показників не замінить клінічного мислення. МОЗ внесло окремі зміни, але зберегло конструкцію, за якої лікар має не лише оцінити стан хворого, а й довести право лікувати його відповідно до конкретної ситуації.

Документ затверджено саме як Стандарт. Він є обов’язковою нормативною рамкою. Проте наказ не визначає наслідків госпіталізації, що не відповідає критеріям.

Чи стане це підставою для відмови НСЗУ в оплаті? Чи використовуватимуть документ під час перевірок? Чи вважатимуть відступ порушенням стандарту або ліцензійних вимог? Яке місце він займе в судовій оцінці дій лікаря? Від відповідей залежить поведінка адміністрацій лікарень і медичних працівників.

Якщо кожна госпіталізація поза формальними критеріями створюватиме ризик неоплати або санкцій, Стандарт швидко перетвориться з інструмента підтримки на інструмент фінансового тиску. Лікарі добре знають, як нормативні формулювання працюють у реальній українській лікарні під час перевірок.

Право на рішення під тягарем погоджень

МОЗ формально залишило можливість відступу від критеріїв за наявності задокументованих клінічних підстав або значущих соціальних ризиків. Це важлива зміна порівняно з початковим варіантом. Вона визнає: клінічні ситуації різні, а однакові показники у різних пацієнтів мають різне значення.

Однак відступ має бути погоджений із завідувачем відділення та/або черговим лікарем. Потім його обов’язково розглядають під час щоденного моніторингу. Лікарю нібито залишили право на професійне рішення, але одразу оточили погодженнями, контролем і необхідністю виправдовуватися.

Лікар, який оглянув пацієнта і відповідає за його життя, повинен мати право діяти в інтересах хворого. Якщо кожне таке рішення треба додатково погоджувати, це право залишиться лише на папері.

Якщо лікар госпіталізує пацієнта без пов